Коли перед імплантацією призначають ще одну операцію, це звучить як несподівана перешкода. Насправді нарощування кістки — спосіб створити для імпланта опору, якої в цьому місці вже немає. Розберімо, куди дівається кістка і як їй повертають об’єм.
Чому кістка зникає після втрати зуба
Кістка щелепи існує доти, доки має роботу. Жувальне навантаження передається від коронки через корінь на навколишню тканину, і саме цей тиск підтримує її щільність. Щойно корінь видалено, ділянка лишається без стимулу — і кістка розсмоктується.
Найпомітніші зміни — у перші місяці, далі процес сповільнюється, але не спиняється. Гребінь стає вужчим і нижчим, сусідні зуби нахиляються в бік дефекту. Тому пауза в кілька років між видаленням і зверненням до імплантолога означає додаткову підготовку.
Як лікар оцінює, чи вистачає кістки
Оком і на дотик об’єм не визначити: під слизовою буває і щільний гребінь, і тонка пластинка. Основний інструмент планування — конусно-променева томографія. На знімку видно висоту й ширину кістки в точці майбутнього імпланта, нерв, дно гайморової пазухи та корені сусідніх зубів.
Що таке підсадковий матеріал
Підсадковий матеріал — це гранули, які заповнюють дефект і працюють як каркас для власної кістки. Сам по собі він на кістку не перетворюється: судини й клітини організму проростають у каркас, а гранули поступово заміщуються живою тканиною.
Матеріал буває власним, узятим з іншої ділянки щелепи, донорським, тваринного походження або синтетичним. Вибір залежить від розміру й форми дефекту: подекуди потрібен такий, що швидко перебудовується, подекуди — такий, що довше тримає об’єм.
Навіщо потрібна мембрана
Мембрана — тонка плівка, яку вкладають поверх підсадкового матеріалу. Її завдання механічне: не пустити в зону відновлення клітини слизової, що ростуть швидше за кісткові й здатні заповнити дефект замість кістки. Такий підхід називають напрямленою регенерацією. Мембрани бувають розсмоктувані та нерозсмоктувані: другі знімають пізніше.
Які методики застосовують
Найпростіший сценарій — збереження лунки одразу після видалення зуба: дефект заповнюють матеріалом ще до того, як кістка встигла осісти. Це кілька хвилин у кріслі, які часто знімають потребу у складнішому втручанні згодом.
Коли об’єму вже бракує, застосовують напрямлену регенерацію, розщеплення вузького гребеня або підсадку кісткового блока від самого пацієнта. Часом нарощують одночасно з установленням імпланта — якщо дефіцит невеликий і імплант отримує первинну стабільність.
Синус-ліфтинг на верхній щелепі
У бічних відділах верхньої щелепи над коренями лежить гайморова пазуха: після втрати зубів вона нерідко «опускається», лишаючи кілька міліметрів кістки. Синус-ліфтинг — це підняття слизової дна пазухи й заповнення простору матеріалом. За помірного дефіциту працюють закритим доступом через ложе імпланта, за вираженого — через бічне вікно.
Скільки часу додає цей етап
Загоєння після нарощування триває зазвичай від чотирьох до дев’яти місяців: строк залежить від методики, обсягу дефекту та здатності тканин відновлюватися. Одномоментні варіанти не подовжують лікування взагалі, а масивний блок чи відкритий синус-ліфтинг відсувають протезування майже на рік.
Терміни під конкретну ситуацію уточнюють на консультації: у львівській клініці RelaxDent кісткова пластика при імплантації планується разом із майбутньою ортопедичною конструкцією, тож пацієнт одразу бачить увесь графік.
Від чого залежить приживлення
На результат впливає і те, що пацієнт контролює сам: гігієна, відмова від куріння на період загоєння, обережність із навантаженням. Має значення й загальний стан здоров’я — некомпенсований діабет, запалення в порожнині рота, ліки, що впливають на кісткову тканину. Про це варто сказати лікарю.
Кісткова пластика подовжує шлях до готової коронки, але робить його передбачуванішим: імплант у достатньому об’ємі кістки краще тримає навантаження. Якщо зуб уже втрачено, обговорити план варто раніше, поки гребінь не осів.
