Зміни в системі оподаткування не лише змінюють частку відрахувань із доходів фізичних та юридичних осіб, а й впливають на бухгалтерський облік, акцентуючи окремі аспекти організації професійної діяльності. Зміни 2025 року стосовно розрахунку та звітності з ЄСВ не є виключенням. Єдиний соціальний внесок – один з основних платежів, які повинні сплачувати роботодавці всіх форм власності та самозайняті особи, незалежно від обраної групи оподаткування. Саме тому кожному, хто воліє займатися професійною діяльністю або підтримувати прозорий бухгалтерський облік у компанії, корисно розібратися, що таке ЄСВ, які особливості його нарахування для різних категорій платників, терміни перерахування та штрафи за несвоєчасну сплату ЄСВ.
Що таке ЄСВ?
Єдиний соціальний внесок або ЄСВ – це податок, спрямований на соціальне страхування, який сплачують роботодавці, у тому числі фізичні особи-підприємці, за працівників, найнятих за цивільно-правовим договором. Податок призначений на формування соціального фонду, кошти з якого спрямовані на забезпечення захисту громадян у випадках тимчасової втрати працездатності та інших, передбачених законодавством, шляхом отримання страхових виплат (послуг) за чинними видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Законодавчо встановлено мінімальний розмір страхового внеску, який має сплачуватися щомісяця. Саме для його розрахунку визначається податкова ставка ЄСВ, яка вираховується із актуального розміру мінімальної заробітної плати. При цьому платники можуть свідомо регулярно сплачувати страховий платіж, що перевищує мінімальний, з метою накопичення особистого страхового фонду. Кожен місячний платіж з ЄСВ є підставою для нарахування страхового стажу особі, від якого залежить розмір майбутньої пенсії та інших соціальних відрахувань.
ЄСВ є важливим інструментом соціальної політики держави. Завдяки йому формується резервний фонд соціального призначення, що спрощує підтримку найменш захищених прошарків населення та створює додаткові захисні механізми для кожного громадянина у період втрати працездатності з причин, передбачених законом.
Хто повинен сплачувати ЄСВ?
Сплата ЄСВ покладена на такі категорії громадян:
- роботодавці за найманих працівників;
- ФОП, зокрема ті, що працюють за спрощеною системою оподаткування;
- самозайняті особи, що провадять наукову, артистичну, художню, літературну, освітню, викладацьку, юридичну, медичну, юридичну, релігійну діяльність та отримують за неї дохід;
- члени фермерського господарства, що не підлягають страхуванню на інших підставах;
- особи, що беруть добровільну участь у загальнообов’язковому соціальному страхуванні.
Детальні вимоги до платників та пільгові категорії зазначені у Законі про ЄСВ, а саме: «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
ЄСВ для ФОП (фізичних осіб-підприємців)
Сплата ЄСВ для ФОП з 1 січня 2025 року стає обов’язковою для підприємців всіх груп оподаткування. Фізичні особи – підприємці на єдиному податку самостійно визначають базу нарахування ЄСВ, але вона не може бути меншою за мінімальний страховий внесок – 1 760 грн на місяць (22% від 8 000 грн).
ФОП на загальній системі оподаткування сплачують ЄСВ від суми чистого доходу.
У зв’язку зі зростанням фінансового навантаження на бізнес, деякі підприємці звертаються до додаткових інструментів підтримки. Наприклад, кредит для ФОП може допомогти вчасно сплатити податкові зобов’язання, включно з ЄСВ, а також покрити інші витрати, пов’язані з веденням справи.
ЄСВ для найманих працівників та роботодавців
Роботодавці зобов’язані сплачувати податкові відрахування за кожного найманого працівника. Ставка податку становить 22% від розміру заробітної плати. На початок 2025 року її величина еквівалентна 1760 грн.
Також діє положення про те, що ЄСВ для ФОП 3 групи та 2 групи за мобілізованих до ЗСУ працівників сплачується у добровільному порядку.
При розрахунку податку із соціального страхування для найманих працівників потрібно також враховувати лікарняні в звіті ЄСВ. Хоча допомога у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності не додається до заробітної плати, суми такої допомоги, які виплачуються саме із фонду соціального страхування, а також оплата перших 5 днів непрацездатності за рахунок роботодавця, мають додаватися до бази нарахування ЄСВ.
Щодо донарахування ЄСВ при звільненні податкова служба надає наступне роз’яснення. Базою для нарахування єдиного страхового внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування для підприємств всіх форм, які використовують найману працю фізичних осіб, є сума нарахованої заробітної плати, що включає основні та додаткові виплати, згідно із структурою фонду оплати праці, сформованим відповідно до Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР від 24.03.1995. Види виплат, що відносяться до основної та додаткової зарплати та інших компенсаційних виплат при нарахуванні ЄСВ, затверджені Інструкцією зі статистики заробітної плати № 5 Держстату 2004 року.
В Інструкції вказано, що суми вихідної допомоги при звільненні входять до категорії інших платежів, які не належать до фонду оплати праці. Відповідно, вихідна допомога, нарахована найманому працівникові при звільненні, не є базою для розрахунку ЄСВ.
Особливості сплати ЄСВ для осіб з інвалідністю
Для підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності, встановлено пільгову ставку ЄСВ на рівні 8,41% від нарахованої заробітної плати. Для підприємств, у яких кількість працівників з інвалідністю становить понад 50% штату, ставка податку становить 5,5%.
Особливості оподаткування доходів для осіб з інвалідністю регламентується Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI.
